Народився 27 жовтня 1950 р. в с. Жолобному Новоград-Волинсь­кого району Житомирської області. Батько, Іван Мартинович, — вчитель трудового навчання. Мати, Марія Михай­лівна, — колгоспниця.

Протягом 1971–1975 рр. навчався в КІНГ ім. Д. С. Коротченка за спеціальністю «Економіка сільського господарства». Трудовий шлях розпочав після закінчення Житомирського технікуму землевпорядкування, служби в лавах Збройних сил СРСР та завершення навчання в КІНГ ім. Д. С. Коротченка із посади головного економіста колгоспу «Червоний Жовтень» Кагарлицького району Київської області.

З цього часу професійна діяльність Л. І. Васильчука пов’язана з господарствами Кагарлицького району. 30 років пропрацював головою колгоспу та директором агрофірми, а також начальником районного управління сільського господарства Кагарлицького району.

Сьогодні обіймає посаду директора ДП «Агрофірма «Слобідська» Кагарлицького району Київської області, яка за високі господарські показники врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності громадського тваринництва часто відзначалася як на районному, так і на обласному рівнях.

У господарстві неодноразово проводилися республіканські та місцеві семінари передового досвіду стосовно впровадження у виробницт­во прогресивних технологій, сортів та організації роботи за участю Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (директор — В. В. Моргун). Тому рівень урожайності 80–90 ц/га пшениці та 100–140 ц/га кукурудзи був справою звичною.

За період роботи обирався депутатом районної ради чотирьох скликань поспіль. Нагороджений Подякою Президента України та іншими відзнаками. Навчання в університеті, великий професіоналізм викладацького колективу, студентська дружба, яка продовжується і сьогодні, дала змогу Леоніду Івановичу бути впевненим на усіх відповідальних посадах.

Він із особливою теплотою згадує викладачів альма-матер. Зазначає, що загартування проходило не тільки в університетських аудиторіях, а й у студентському середовищі, в будівельних загонах. Під час літніх канікул три літа підряд їздив на різні роботи у м. Норильськ (Росія).

---

На рiпаковому полi разом з Головою ВРУ Iваном Плющем

Л. І. Васильчук має прекрасні згадки про тундру, її багатства, роботу, побут, ну і звичайно — комарів. У 1974 р. мав нагоду бути командиром будівельного загону «Дніпро — 74», який працював на будівництві Київської гідроакумулюючої станції в м. Вишгороді. Комісаром будівельного загону був майбутній міністр фінансів, товариш Леоніда Івановича П. К. Германчук. Це були незабутні дні і роботи, і відпочинку. За час праці на виробництві Л. І. Васильчук постійно підтримував живе спілкування із факультетом університету, зокрема деканом та однокурсником М. М. Коцупатрим, викладачами В. Г. Андрійчуком та В. М. Нелепом, колишнім співпрацівником по управлінню сільського господарства, а сьогодні зав. каф., д.е.н., проф. С. І. Дем’яненком та багатьма іншими.

У 2015 р. відбулася зустріч одногрупників з нагоди 40-річчя від дня закінчення університету. Це були приємні зустрічі, спогади і розмови.

Зв’язок із університетом пов’язаний і з сімейними традиціями. Дружина Л. І. Васильчука, Ольга Михайлівна, — також випускниця КІНГу (закінчила на рік пізніше). Сини, Віталій і Сергій, для здобуття вищої освіти обрали КНЕУ. Крім того, Віталій по закінченню аспірантури захистив кандидатську дисертацію, а його науковим керівником був В. Г. Андрійчук, який навчав і Леоніда Івановича.

Не виключено, що і внучата, Анастасійка та Богданчик, у свій час виявлять бажання продовжити родинні традиції та бути причетними до цього прекрасного навчального закладу.

Життєве кредо: «Не марнуй часу — думай! Запроваджуй! Крутись! На колесо, що крутиться, собаки гавкають, та не паскудять».