Народився 21 вересня 1947 р. у м. Ромни Сумської області. Батько, Микола Костянтинович, учасник Великої Вітчизняної війни, був нафторозвідником, а мати, Ганна Петрівна, працювала бухгалтером.

Трудову діяльність Юрій Вітренко розпочав у 1964 р. у рідному місті — робітником на Роменському заводі будматеріалів. Згодом був підсобним робітником, фрезерувальником Роменського заводу автоматичних телефонних станцій (1964–1966). Упродовж 1966–1968 рр. служив у лавах Радянської армії. Після демобілізації розпочав роботу в центральній ощадній касі № 174 м. Ромни на посаді інспектора-ревізора. А в квітні–серпні 1972 р. обіймав посаду заступника завідуючого Роменської центрощадкаси. Саме робота в ощадній касі та прагнення підвищити кваліфікацію й розширити багаж знань і спонукали Ю. М. Вітренка вступити до Київського інституту народного господарства імені Д. Коротченка, студентом якого він став у 1972 р., обравши спеціальність «Фінанси та кредит».

Сьогодні Юрій Миколайович переконаний, що знання, здобуті в університеті, стали для нього міцним життєвим фундаментом, основою для подальшого професійного зростання та вдосконалення. Яскравим досвідом, який залишився в пам’яті на все життя, стало спілкування з викладачами університету, блискучими фахівцями своєї справи. Л. Г. Андрєєв, В. М. Федоренко, М. Т. Берков, Й. С. Пасхавер, В. М. Суторміна, І. М. Галь, В. М. Федосов — це далеко не повний перелік імен педагогів КІНГ, яких Ю. М. Віт­ренку хотілося б сьогодні з вдячністю та великою пошаною згадати на сторінках цієї книги.

Важливим епізодом студентського життя Юрія Миколайовича була й праця у студентських будівельних загонах у Сибіру та на Чукотці, за яку в 1974 р. нагороджений медаллю «За трудову доблесть».

Займався він під час навчання й активною громадською діяльністю, зокрема упродовж 1974–1975 рр. був заступником секретаря, а згодом і секретарем комітету комсомолу навчального закладу. А ще грав за збірну інституту з футболу.

Випускником КІНГ Юрій Вітренко став у 1976 р., здобувши фах економіста. Але практично впродовж усього життя він продов­жував підтримувати, в тій чи іншій формі, зв’язок із альма-матер. Він і сьогодні тісно спів­працює з університетом, цікавиться його життям і науковими здобутками.

З 1975 до 1976 р. працював економістом у По­дільському відділенні Держбанку (м. Київ), а з 1976 до 1980 р. очолював відділ матеріально-технічно­го забезпечення та обіймав посаду начальника плано­во-фі­нансового відділу Київського інституту на­род­ного господарства. Упродовж 1980–1982 рр. Юрій Миколайович Вітренко навчався в аспірантурі рідного навчального закладу. В 1992 р. у Інституті економіки НАН України захистив дисертацію «Планування фінансових ресурсів вищої школи» на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук. А в 2004 р. йому присвоєно науковий ступінь доцента.

З квітня 1982 р. Ю. М. Вітренко розпочав роботу на посаді провідного економіста Управління фінансування освіти, науки і культури Міністерства фінансів УРСР. Міністерству економіки України він віддав понад 30 років, працював заступником начальника та начальником низки відділів та управлінь, департаменту державних цільових програм. А упродовж 2008–2010 рр. був заступником Міністра економіки України. Нині к.е.н., доц. Ю. М. Вітренко очолює відділ економіки вищої освіти Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України. Його наукові інтереси охоплюють питання економічних відносин у сфері освіти.

Є автором низки наукових публікацій, зокрема статей у виданнях Міністерства освіти і науки України «Вища школа» та Інституту вищої освіти АНП України «Вища освіта України». Серед останніх публікацій — статті «Освіта як вид економічної діяльності в Україні» (2011), «Взаємозв’язок освіти та зайнятості населення України в умовах ринкової економіки: пошук узгодженості» (2013), «Освіта в Україні в Системі національних рахунків» (2013).

У 2007 р. Ю. М. Вітренку присвоєно почесне звання «Заслужений економіст України». Того ж року був нагороджений знаком «За сумлінну службу» І ст. Також нагороджений Почесною відзнакою Міністерства економіки України І ст., медаллю «За заслуги» Федерації футболу України.

Як і в юності, Юрій Миколайович цікавиться футболом, ніколи не пропускає телевізійних трансляцій важливих матчів. Захоплюється також шахами. З КНЕУ тісно пов’язане професійне життя усієї родини Вітренків: в університеті свого часу здобули освіту син Юрія Миколайовича Юрій і невістка Ірина.