Народився 10 лютого 1957 р. у с. Петроострів Новомиргородського району Кіровоградської області в родині сільськогосподарських працівників. Батьки, які знали істинну ціну праці на землі, мріяли про те, щоб їхні діти отримали вищу освіту. А прикладом для наслідування Василеві Олексійовичу були старші брати — Анатолій і Микола.

Здобувати вищу освіту в Київському інституті народного господарства імені Д. С. Коротченка О. В. Случ вирішив ще й тому, що цей навчальний заклад свого часу закінчив його брат Микола. А спеціальність «Фінансування та кредитування капітальних вкладень» обрав, бо, на його думку, з-поміж інших вона була найперспективнішою та найоригінальнішою. Це сподобалося юнакові, адже йому хотілося чогось незвичайного та неординарного.

Перший семестр першого курсу став знаковим для Василя Случа, який, маючи за плечима лише 16 років, був наймолодшим на курсі. Він на все життя запам’ятав неймовірно яскраві лекції викладачів політекономії капіталізму Ради Феодосіївни Яковенко та вищої математики Лілії Федорівни Мартиненко. А свою спеціальність щиро полюбив завдяки лекціям Костянтина Григоровича Зуласа, який умів із перших слів захопити та зацікавити студентів.

Часто згадує Василь Олексійович і літо 1975 р., коли, після закінчення другого курсу, працював у складі студентського будівельного загону в м. Нижньовартовську Тюменської області. Це була справжня школа життя, де він здобув незабутній досвід спілкування, колективних взаємин, які досить відрізнялися від, власне, студентських, пізнав справжню дружбу.

Після закінчення інституту впродовж двох років проходив армійську службу. А в червні 1979 р. розпочав роботу в системі Української республіканської контори Будбанку, де пропрацював до 1987 р. Був ревізором, старшим ревізором, керівником Ленінського районного відділення м. Києва. З листопада 1987 до грудня 1988 р. обіймав посаду заступника начальника управління — начальника відділу Укрбанку Промбудбанку СРСР.

У 1991–1996 рр. В. О. Случ — заступник голови правління Промінвестбанку України, а з липня 1996 до листопада 1997 р. — керівник Київського головного міського відділення цього банку. В 1997–1998 рр. був заступником голови правління АК АПБ «Україна», а в 1998–1999 рр. — заступником та першим заступником голови правління АКБ «Укрсоцбанк». У грудні 1999 р. очолив правління Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк». Цю посаду Василь Олексійович обіймав до травня 2001 р.

Із травня 2001 р. працював першим заступником голови правління ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», згодом — заступником голови правління банку «Столиця». А впродовж останніх п’яти років В. О. Случ керує Департаментом інспектування банків Національного банку України.

Сьогодні, озираючись на минуле з вершини сьогочасності, Василь Олексійович впевнено стверджує, що Київський інститут народного господарства імені Д. С. Коротченка із високопрофесійним професорсько-викладацьким колективом заклав міцний фундамент для його подальшого особистісного й фахового зростання. Це був старт у доросле й самостійне життя, де, крім опанування азів економіки, гартувалося вміння адаптуватися у новому середовищі, спілкуватися з незнайомими людьми, де сформувалося розуміння, що універсальним ключем життєвого успіху є ґрунтовні як професійні, так і загальні знання про найрізноманітніші сфери навколишнього світу та майстерне уміння користуватися ними.

В. О. Случ захоплюється подорожами, любить відвідувати невідомі місця та вкотре відкривати для себе улюблені. Вільний час присвячує заняттям спортом, зокрема у сфері його зацікавлень — теніс, гірські та водні лижі, віндсерфінг і кайтинг.

Дружина Василя Олексійовича, Тетяна Вікторівна, — викладач історії. Подружжя Случів виховало двох дітей: сина Олексія (1984 р.н.) та доньку Ганну (1986 р.н.), а нині бере участь у вихованні трьох онуків — Василя, Варвари та Іванка. Дочка, за прикладом батька, закінчила Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, а син здобув у стінах цього ВНЗ другу вищу освіту. Альма-матер Василя Олексійовича стала рідною і для чотирьох його племінників: Світлани, Валентини, Микити та Єгора.